Де добувають щебінь? Добування і виробництво щебеню
Щебінь — один із найзатребуваніших нерудних будівельних матеріалів. Його використовують під час улаштування фундаментів, будівництва автомобільних доріг, виробництва бетону, створення дренажних систем на ділянках і в ландшафтному дизайні.
Ця стаття буде корисною тим, хто хоче зрозуміти, звідки береться щебінь і які етапи проходить матеріал перед постачанням на об’єкт.
Добування щебеню
Отже, де добувають щебінь, як він потрапляє на будівельні майданчики і як його виробляють? Основне джерело — кам’яні кар’єри, де розробляють щільні гірські породи: граніт, вапняк, гравійні породи, доломіт, базальт та інші матеріали, придатні для дроблення. Кар’єри зазвичай розміщують якомога ближче до великих споживачів, тому що перевезення важкого сипкого матеріалу помітно впливає на кінцеву вартість.
Процес добування починається з розкриття і підготовки ділянки породи. Потім проводять бурові роботи і, якщо порода достатньо міцна, виконують вибухове розпушення масиву. Під час вибуху роботи на небезпечній ділянці зупиняють, а персонал виводять із зони проведення робіт. Такі операції виконують за технологічним проєктом і правилами промислової безпеки.
Буровибухові роботи, навантаження і дроблення в кар’єрі виконують підготовлені спеціалісти із застосуванням спеціалізованої техніки.
Після вибуху отримують великі шматки породи. Негабаритні фрагменти за потреби додатково розколюють гідромолотом, потім породу вантажать у самоскиди або на конвеєри і доставляють на дробильно-сортувальну лінію.
Виробництво щебеню
Далі камінь розвантажують у приймальний бункер і подають у дробарки. Саме на цьому етапі отримують щебінь різних фракцій. Фракція — це діапазон розміру зерна щебеню. Існують основні та супутні фракції; однією з найзатребуваніших вважається 5-20 мм. Її використовують у бетоні, дорожніх основах та інших будівельних сумішах. Дробарки бувають щоковими, конусними, роторними, молотковими і валковими; вони відрізняються принципом руйнування породи та сферою застосування.
Для отримання готового продукту виконують сортування. Воно відбувається на грохотах — вібраційних ситах з однією або кількома деками, які розділяють матеріал за розміром зерна. Так отримують окремі фракції щебеню і відсів.
Сортування проводять у кілька етапів. Спочатку великі шматки відокремлюють від дрібних. Матеріал, який не проходить за заданим розміром, відправляють на повторне дроблення. Потім відокремлюють відсів від щебеню. Відсів — це дрібна фракція дроблення, найчастіше до 5 мм, візуально схожа на крупний пісок. Він коштує дешевше за щебінь, але теж широко застосовується: у виробництві тротуарної плитки, у дорожніх роботах, для підсипання, як протиожеледний матеріал і в деяких будівельних сумішах.
Сфера застосування щебеню залежить від його характеристик. До них належать міцність, морозостійкість, лещадність, водопоглинання, вміст пилоподібних і глинистих частинок, зерновий склад і показники радіаційної безпеки. Ці властивості визначають лабораторними методами за чинними стандартами. За радіаційною безпекою щебінь поділяють на класи: матеріал першого класу зазвичай допускають для житлового і громадського будівництва, другого — для дорожніх робіт і частини нежитлових об’єктів, третього — для дорожнього будівництва поза населеними пунктами та інших обмежених сфер застосування.
Поширені запитання
Де зазвичай добувають щебінь?
Щебінь добувають і виробляють у кам'яних кар'єрах, де розробляють граніт, вапняк, доломіт, базальт, гравійні породи та інші матеріали, придатні для дроблення. Кар'єри часто розміщують ближче до великих споживачів, бо перевезення сильно впливає на ціну.
Як із гірської породи отримують щебінь потрібної фракції?
Породу спочатку відокремлюють від масиву, потім дроблять у дробарках і сортують на грохотах. Матеріал, який не проходить за потрібним розміром, повертають на повторне дроблення, а готовий щебінь розділяють за фракціями.
Які характеристики щебеню важливо перевіряти перед використанням?
Для будівельних робіт важливі міцність, морозостійкість, лещадність, зерновий склад, вміст пилоподібних і глинистих частинок, водопоглинання та радіаційна безпека. Для відповідальних об'єктів краще використовувати матеріал із паспортом якості.