Питома вага ацетилену: вага 1 м³ і таблиця

Газ ацетилен був відкритий у 1836 році хіміком Едмундом Деві. Пізніше французький хімік Марселен Бертло отримав ацетилен кількома способами і закріпив за ним сучасну назву.

Яскраве і гаряче полум’я ацетилену раніше використовували у світильниках, карбідних лампах та автономних джерелах світла. Згодом основними сферами застосування стали зварювання, різання металів і хімічний синтез.

Властивості ацетилену

У радянські часи ацетилен застосовували на будівництвах шляхом змішування карбіду кальцію з водою. Неприємний запах, що супроводжував процес, був зумовлений домішками аміаку і сірководню в технічному карбіді. Сам по собі чистий ацетилен:

• газ зі слабким ефірним запахом,

• легким солодкуватим присмаком,

• легший за повітря,

• слаботоксичний.

У таблиці нижче наведені основні значення щільності, молярної маси і ваги літра газу ацетилену за нормальних умов.

За нормальних умов ацетилен є безбарвним газом. При сильному охолодженні він переходить у рідкий і твердий стан.

Особливою характеристикою, яка багато в чому визначає правила застосування ацетилену, є його підвищена вибухонебезпечність за низки умов, зокрема при нагріванні, підвищеному тиску і контакті з деякими металами.

Суміш повітря, а тим більше кисню, з ацетиленом вибухонебезпечна у великому діапазоні концентрацій: орієнтовно від 2,5% до 81%. Температуру самозаймання у довідкових даних зазвичай наводять близько 305 °C. Сполуки ацетилену з міддю або сріблом можуть вибухати від удару.

При підвищенні тиску вільний ацетилен стає особливо небезпечним і може розкладатися з вибухом навіть від невеликого джерела займання. Тому його не зберігають як звичайний стиснений газ.

Для зниження небезпеки ацетилен зберігають і перевозять у спеціальних балонах з пористим наповнювачем, де газ розчинений в ацетоні або іншому придатному розчиннику.

Застосування

Ацетилен - один із найважливіших вуглеводнів, які активно вступають у хімічні зв’язки. Застосування газу досить широке:

• пальне для газового різання і зварювання металу,

• виробництво розчинників шляхом приєднання хлору і хлорпохідних речовин; відщеплення хлороводню дає високоякісний розчинник, придатний для хімчистки тканин,

• виробництво полівінілхлориду: ізоляції проводів, штучної шкіри, труб тощо,

• випуск інших полімерів, необхідних для створення пластмаси, різних каучукових сумішей, синтетичних волокон,

• створення вибухових речовин.