Питома вага полістиролу та його функціональні показники

Полістирол виготовляють методом полімеризації стиролу — звідси й назва кінцевого продукту. Стирол, як формувальна основа полістиролу, являє собою безбарвну рідину, нерозчинну у воді та сприйнятливу лише до спиртових і ефірних розчинів. До переваг такого виду пластику можна віднести: абсолютну водостійкість, значну стійкість до хімічних агентів і прозорість.

Виробництво полістиролу відбувається кількома методами:

• Полімеризація чистих мономерів (метод формування блоків).
• Полімеризація в розчинниках.
• Полімеризація у водній емульсії.

Завдяки своїм унікальним властивостям полістирол піддається переробці. Найбільш популярним є метод лиття, який відбувається під тиском. У такому процесі задіюють порошковий і гранульований полістирол.

Він широко застосовується в будівельних цілях. Найчастіше його використовують як:

• Кольорову облицювальну плитку для кімнат із підвищеною вологістю та ступенем забруднення
• Пористу плитку для ізоляції тепла і звуків
• Латексну фарбу для оздоблення внутрішніх приміщень
• Плівки для ізоляції від вологи
• Завдяки високій здатності пропускати світло полістирол добре підходить як замінник скла

Функціональні показники полістиролу.

Залежно від методу виробництва виділяють блокові та емульсійні види полістиролу. За звичайного температурного режиму полістироли мають пружну форму. Питома вага полістиролу становить 1,05 г/см³, тоді як питома вага стиролу — сировинного компонента — лише 0,909 г/см³.

Використовуючи цей показник, можна розрахувати вагу 1 м³ полістиролу: для щільного полістиролу вона становить приблизно 1050 кг. При нагріванні приблизно до 90–100 °C полістирол розм'якшується і стає більш податливим; це пов'язано зі склуванням матеріалу, а не зі звичайним плавленням. Здатність пропускати світло дуже висока — до 90 % сонячних променів. Ефірні, ароматичні та частина вуглеводневих розчинників можуть пошкоджувати або розчиняти полістирол, тому сумісність матеріалу з розчинниками потрібно перевіряти окремо. Суттєвою відмінністю полістиролів, вироблених різними методами, є молекулярна маса полістиролу:

• Блоковий полістирол — молекулярна маса 300000–500000.
• При використанні водної емульсії — 70000–200000.

Цей показник має суттєве значення в процесі експлуатації. Полістироли з низькою молекулярною масою будуть крихкими і неміцними. Під час закупівлі важливо звернути увагу на цей показник: для міцного і довговічного будівельного матеріалу він має становити не менше 100000.

Методи виробництва полістиролу.

Найчастіше застосовують безперервний метод формування блоків і метод водної емульсії. У процесі першого методу стирол заливають у розігріті форми та ущільнюють, утворюючи матеріал прозорого кольору і твердої форми. Кінцевий матеріал має властивість набувати форми ємності, у якій проходив процес тверднення. Найчастіше як ємність використовують видовжені прямокутні форми — блоки. При такому методі виробництва полістирол отримує значну молекулярну масу, на відміну від інших методів. Цей ефект можливий завдяки використанню низьких температур під час нагрівання сировини — від 30 до 40 °C.

У процесі виробництва полістиролу іншими методами температура може коливатися в межах 60–90 °C. Крім того, до сировини додають ініціатор — бензоїлову перекис, яка здатна прискорити процес тверднення. На жаль, такий метод має суттєвий недолік — можливість утворення тріщин у полістиролі.

Метод виробництва полістиролу за допомогою водної емульсії має переваги:

• Кінцевий продукт під час формування набуває вигляду дрібного порошку
• Процес виробництва проходить за короткий проміжок часу
• Полістирол після завершення виробничих процесів не містить мономерів