Питома вага дизельного палива: вага 1 літра

«Дизель», ДП або «солярка» - побутові назви палива, яке використовують у дизельних двигунах внутрішнього згоряння. Цей продукт переробки нафти застосовують уже не одне десятиліття, переважно як паливо для сільськогосподарської і військової техніки, залізничного транспорту, дизельних електрогенераторів і котелень, а також під час обробки металів і шкіри.

Характеристики дизельного палива, температурні параметри використання, хімічні та фізичні властивості описуються у профільних стандартах. Старі норми для солярового масла не підходять для оцінки сучасного дизельного палива, яке використовується у високообертових двигунах.

Класифікація ДП

Сьогодні у кожній країні діють свої стандарти якості дизельного палива, але є основні категорії класифікації, спільні для будь-якого виду солярки і прописані у міждержавних стандартах ГОСТ 32511-2013 (EN 590:2009), 305-2013 і 2517-2012.

Виділяють дистилятне дизельне паливо, яке застосовують для високообертових двигунів, і залишкове паливо для менш вимогливих умов експлуатації. На відміну від гідроочищених керосино-газойлевих фракцій дистилятного палива, залишкове складається із суміші мазутів і керосино-газойлевих фракцій.

Головний принцип класифікації - сезонність.

• Літнє ДП.

Його можна використовувати тільки за плюсових температур. Питома вага літнього дизеля - 860 кг/м³. Теоретичну щільність будь-якого виду ДП визначають за температури +20 °C. З підвищенням температури питома вага зменшується приблизно на 0,0007 г/см³ на 1 °C, а зі зниженням температури, відповідно, збільшується.

За температури -5 °C парафіни літнього ДП густішають і забивають систему. Використання присадок допомагає відкласти загущення, але підвищену за мінусових температур щільність літнього палива вони не змінюють. Температура спалаху становить 62 °C.

• Зимове ДП.

Рекомендована температура експлуатації - від -20 °C до -35 °C. Питома вага зимової солярки - 840 кг/м³. За -35 °C вона застигає. Спалах відбувається за +40 °C.

• Арктичне ДП.

Його рекомендують використовувати в діапазоні від’ємних температур до -45…-50 °C. Щільність дизеля становить близько 830 кг/м³, а температура спалаху - приблизно +35 °C. Арктичне ДП отримують шляхом депарафінізації літнього дизельного палива або додаванням до чистого гасу присадок, які підвищують цетанове число, і компонентів для поліпшення змащувальних властивостей.

Вага дизельного палива в 1 л становить приблизно 850 г, або 0,85 кг.

Примітка: значення в таблиці є орієнтовними для сезонних видів пального. Для сучасного дорожнього дизельного палива за EN 590 густину зазвичай нормують при 15 °C, і вона часто перебуває в межах 820-845 кг/м³, тому для точного розрахунку потрібно брати паспорт партії.

Основні характеристики

• Цетанове число.

Цетан - вуглеводень, що міститься у дизельному паливі. Він характеризується швидким займанням під дією гарячого стисненого повітря, яке утворюється у камері згоряння дизельного двигуна внутрішнього згоряння. Цетанове число визначає якість займання дизеля, воно не повинно бути нижчим за 45-50. Можна зробити висновок: що вище цетанове число, то швидше займається паливо. Якісна солярка має високий вміст парафінів і високе цетанове число.

• Вміст сірки.

Нафта містить у своєму складі сірку. У дизельному паливі вміст сірчистих сполук суворо регламентований. У межах боротьби за екологічність палива, а також для зменшення зносу елементів двигуна внутрішнього згоряння вміст сірки потрібно зводити до мінімуму.

Однак зі зменшенням відсоткового співвідношення сірки змащувальні властивості дизеля погіршуються, тому необхідно використовувати спеціальні присадки. Для сучасного дорожнього дизельного палива норми сірки значно суворіші: наприклад, в EN 590 після 2009 року граничне значення становить до 10 мг/кг, тобто близько 0,001% за масою. Зниження сірки погіршує природну змащувальну здатність пального, тому її компенсують присадками.